Він не має візитних карток, оскільки не знає, що на них писати. Та й, за великим рахунком, вони йому не потрібні – візитівкою слугує прикметна зовнішність, завдяки якій перехожі на вулиці, навіть не пригадавши прізвища, скидаються: «Це людина з телевізора!», – і просять дозволу сфотографуватися, – мовляв, потім розберемося, хто тут хто. Сам же про себе він каже: «Я – Олексій Мочанов, дві кінські сили. Народився на два тижні пізніше Міхаеля Шумахера, а такі несхожі долі». Щодо доль – це ще питання (поняття вже надто суб'єктивне), але оповідач Мочанов неперевершений. Тут Шумахеру він фору дав би напевно.

Основний людський чинник міста Ізяслав впродовж століть – це, безумовно, князі родів Заславських та Сангушків, одні з найбільш знатних, багатих та, відповідно, впливових у спільній історії України, Польщі та Литви. Заславські, бічна гілка князів Острозьких (нерідко їх дотепер так і пишуть – Заславські-Острозькі) – взагалі своє прізвище отримали від Ізяслава (Заславля), який з 15 століття став центром їх володінь.
18-тисячному Ізяславу на роду написано бути туристичним центром, але він чинить опір як тільки може. Це місто на півночі Хмельницької області нашпиговане пам'ятниками та історією, але одночасно надто непривітне до туристів. Їх тут просто не чекають, а тому розраховувати на якісну інфраструктуру та цікаві екскурсії не варто, хоча заїхати сюди будь-якому шанувальникові української старовини просто необхідно. Аби побачити, що може зробити з колишньою красою не стільки час, скільки – люди, котрі існують (але в жодному разі – не живуть) лише сьогоднішнім днем.
Сторінка 1 з 4