від поширеного в Україні чоловічого імені Андрій, яке виводиться від одного з двох давньогрецьких слів: або «андрос» – чоловік, або «андрея» – сміливий, відважний; закінчення «-ичі», що є досить характерним для української топоніміки, означає рід, на чолі якого стояв носій того чи іншого імені, у даному випадку – Андрій, відтак представники його общини – Андрієвичі (Андрійовичі).