від «бронник (латник)» – воїн у броні (латах); ймовірно, у селі, яке знаходилось на стратегічній дорозі, що з'єднувала Київ зі Львовом та Краковом (нинішня траса М06), знаходився постійний сторожовий пост, гарнізон якого складався з броників; не виключено також, що основою поселення стала реміснича майстерня (або майстерні), де виготовлялась броня (лати) із заліза, яке за часів середньовіччя широко видобувалося із болотних руд на Житомирському Поліссі.