А після бою супротивники зібралися в коло і стали спільно розбирати елементи сутички. Звичайно ж, історія подібного прецеденту не знає, але тут мова йде не про справи давно минулих днів – дійство це відбувалася у серпні 2011 року і носило назву «Билини Стародавнього Києва 9–11 століть». Локалізація – село Копачів Обухівського району Київської області, Центр культури та історії «Парк Київська Русь». У відтворенні середньовічних збройних сутичок приймали участь 500 любителів середньовічного бойового мистецтва з України, Росії, Білорусі, Швеції і Польщі, екіпірованих відповідно до військової моди 9 століття.
Крім цього та інших видовищ у Парку (а до програми входили також виступи вершників на конях, театралізовані шоу-вистави і таке інше) глядачам була надана можливість самим зануритися у будні Київської Русі: чоловіки із захопленням стріляли зі справжнього лука, метали ножі та сокири, їздили верхи на конях; дітлахи із задоволенням бились подушками, розглядали тваринок у міні-зоопарку немов у середньовічному звіринці; дівчата вчилися плести вінки, робити ляльки-мотанки.
Можна було також спостерігати за роботою гончара, коваля, сплести собі постоли (в прямому розумінні), зробити татуювання хною, відвідати нещодавно відкритий Музей зброї періоду Київської Русі. А ще – доторкнутися до Каменю Велеса, який лежить у парку відразу біля входу – з лівого боку. Велес в дохристиянській Русі вважався покровителем домашніх тварин і матеріального благополуччя (ці поняття тоді були тотожними). За твердженням місцевого екскурсовода, камінь на територію парку не привозили – він тут був завжди. І тим, хто до нього доторкнеться – «буде щастя і обмине світова економічна криза». Присутні, звичайно ж, іронічно поставились до цих слів, проте до каменя доторкнулись – так, про всяк випадок…
Що впадає в око (особливо – якщо це око професійного історика) – наскільки скрупульозно організатори «Парку Київська Русь» підійшли до свого дітища, намагаючись максимально реалістично реконструювати дитинець стародавнього Києва. У реконструкції беруть участь вчені Інституту археології НАН України під керівництвом академіка Петра Толочка. Для будівництва запрошують майстрів із Західної України, котрі ще володіють традиційними деревообробними технологіями. Хати і паркани побудовані без жодного цвяха, а на вікні у хатинці Нестора-літописця (він за 10 грн. виписує відвідувачам стилізовані під старовину грамоти про
відвідини парку) – не скло, а справжній бичачий пузир, як і належить стародавній споруді. Юрти, що їх можна побачити на території передмістя, були замовлені у майстрів Улан-Батора, Монголія. А під ногами – давньоруські хідники (дерев’яні тротуари).
…А коли сонце – єдиний свідок, який може порівняти реалії 9 та 21 століть – пішло на спочинок, у парку запалали вогнища і смолоскипи, залунав музичний фолк у виконані білоруського гурту «Старий Ольса», розпочалося вогняне шоу та феєрверк – і здалося, що зараз на ганок свого терему вийде князь в оточенні дружинників і віддасть команду викотити бочки з медовухою та розпочати свято зустрічі літа з осінню.
Не склалося…
P. S. Закриття сезону 2011 року у Центрі культури та історії «Парк Київська Русь» відзначиться двома подіями:• 24–25 вересня – фестиваль «Гості Стародавнього Києва 15 століття»;
• 8 жовтня – міжнародний турнір лучників «Стріла Стародавнього Києва».
© «Автотурист», серпень 2011