Не можна сказати, що подібне поєднання старої архітектури та повітроплавання виглядає органічно, але – положення зобов'язує. Адже саме у Вороновиці розпочав свої досліди Олександр Можайський, якого російські історики називають основоположником авіації як такої (правда, решта світу про це навіть не здогадується), а жив він якраз у цьому палаці, чи то придбаному, чи то виграному в карти старшим братом винахідника – Миколою – у польського магнатського роду Грохольських.
При вході до центральної експозиції відвідувача зустрічає барельєф Олександра Можайського, перша думка при погляді на який: «Сталін!» – надто вже схожий силует на зображення найвідомішого лідера СРСР. «У всіх така реакція», – говорить сторож-доглядач музею Тарас Феодосійович, котрий, якщо ви прибудете у Вороновицю в позаурочний час, ознайомить вас з музеєм не згірш професійного екскурсовода. А сталінська епоха тут дійсною присутня, правда, дещо своєрідно: під час військового протистояння СРСР – Німеччина, коли Вороновиця була окупована німецькими військами (1941–1943 роки), у місцевому палаці дислокувався відділ Абверу «Валлі-I», що здійснював загальне керівництво військовою та економічною розвідкою Третього рейху на Східному фронті.
Багато часу огляд музею не займе – дві зали, які містять в основному стендову інформацію з історії авіації та моделі різноманітних літаків (переважно – з радянського минулого), у т. ч. і створеного Можайським. Останній являє собою не що інше, як човен, оснащений крилами та хвостовим оперенням, – конструктор цього апарату, як-не-як, був морським офіцером.
Дослідники до сьогодні сперечаються: відривався цей аероплан від землі чи ні? Те, що в околицях Вороновиці він піднімався у повітря за допомогою трійки коней і з самим Можайським за штурвалом, ніби сумнівів не викликає. Проте у такому разі мова йде про політ планера, у чому «вороновицький мрійник» не може вважатися піонером – у 1853 році (тобто за 20 років до Можайського) першим подібний апарат підняв в повітря англієць Джордж Кейлі, хоча нині відомо, що людина створювала успішні планерні конструкції на сотні, а то і тисячі років раніше.
Щодо ж польоту за допомогою двигуна, то більшість дослідників схиляються до думки, що Олександру Можайському, котрий обладнав свій літак двома паровими установками загальною потужністю в 30 кінських сил, так і не вдалося підняти його в повітря через брак тяги двигунів, аеродинамічних недоліків крила та гвинтів. Всі ці припущення були експериментально підтверджені у 1979–1981 роках під час випробувань в ЦАГІ (Центральний аерогідродинамічний інститут, місто Жуковський, Московська область, Росія) відновленої за кресленнями моделі літака Можайського (оригінал був розібраний ще у 1890-х роках).
Тому незаперечна першість Олександра Федоровича зводиться до наступного: він створив перший у світі літальний апарат важчий за повітря у натуральну величину, що мав всі складові частини сучасного літака: фюзеляж, крило, силову установку, хвостове оперення та шасі...
Крім «модельного» залу, в Музеї авіації і космонавтики присутні також декілька стендів з оригінальними речами на зразок особистого портсигара Олександра Можайського та власноруч ним намальованої картини, висотного костюма пілота, крісла-катапульти або (що, мабуть, нечасто побачиш) – легендарних тюбиків з «космічною їжею».
Але є в палаці Грохольських-Можайських ще одна експозиція, тематика якої якщо і має відношення до неба, то хіба що в духовному сенсі – кімната-музей кобзаря Володимира Перепелюка, котрий в своєму заповіті просив про її створення. Тут найбільший інтерес викликають фігурки тварин, виготовлені з різноманітних корчів Володимиром Перепелюком, про художнє мислення якого краще всього свідчать назви композицій, прочитати які можна, відвідавши Вороновицю і, не виключено – навіть потрапивши на Всеукраїнський фестиваль кобзарського мистецтва ім. Перепелюка «Струни вічності»...
© «Автотурист», квітень 2010
