Зовні дивитися на костел можна тільки високо закинувши голову, а повністю вся конструкція охоплюється хіба що з відстані у 150–200 метрів. Мистецтвознавці стверджують, що подібний ефект досягається завдяки свідомо порушеним співвідношенням фасадних розчленовувань, де явно домінує нижній ярус. Говорячи простіше, нижня частина будівлі (ярус, поверх – назвемо як завгодно), будучи чітко обкресленою горизонтальною лінією по фасаду, складає 2/3 від розміру споруди. Звідси – відчуття моноліту, причому – моноліту гранично симетричного (доводилося зустрічати визначення костелу Св. Антонія як «гімну симетрії»), обмеженого з боків двома прямокутними баштами, в одній з яких колись була дзвіниця, в іншій – куранти.

Наявність подібної споруди у самому серці Волині свідчить про могутні у минулому католицькі засади у краї. Адже костел виник у Великих Межирічах не просто як культова споруда, але – як храм кляштора (монастиря) та колегіуму (учбового закладу) ордену піарів, створеного у XVI столітті, який спеціалізується саме на навчанні та вихованні молоді. Не хто інший, як засновник ордену Йосип Каласанський організував першу в світі загальнодоступну безкоштовну школу (Італія, Рим, 1597 рік), названу їм «Побожною», – Schola pia, звідки, власне і пішло визначення «піари». Крім того, представники ордену також створили перші в світі спеціалізовані школи для глухонімих.

На сьогоднішній день орден піарів присутній у 30 країнах, налічуючи близько 1,5 тис. ченців та 210 монастирів. Проте на території нинішньої України він припинив свою діяльність ще у 1863 році, будучи забороненим вольовим рішенням влади Російської імперії у якості покарання полякам за повстання проти царизму з метою відновлення незалежності Польщі.

З того самого часу і стоїть пусткою у Великих Межірічах прекрасний костел, нагадуючи не стільки про тлінність буття, скільки – про людське глупство…

© «Автотурист», квітень 2010